«Це диво, що ми вижили»: екіпаж танкера розповів про пережите під бомбардуваннями в Ізмаїлі (відео)

Екіпаж іноземного вантажного судна MT Nathan на кілька місяців фактично опинився в пастці в порту Ізмаїла на півдні України.

Судно було заблоковане через конфлікт між колишнім і новим власниками, а моряків залишили в зоні активних бойових дій без підтримки та можливості залишити корабель.

Про це повідомляє видання The Guardian.

Ніч під ударами безпілотників

У ніч на 16 липня минулого року один із членів екіпажу, Гаурав Джоші, перебував на вахті. На той момент танкер «Натан» уже близько трьох місяців стояв у порту, а його екіпаж не міг ані зійти на берег, ані повернутися додому.

За словами моряка, близько пів на другу ночі він спустився вниз, щоб випити кави, коли відчув різку ударну хвилю. Російський безпілотник вибухнув зовсім поруч із судном.

- Спочатку я почув звук — він нагадував дзижчання потужного двигуна. Потім стався сильний вибух із вакуумним тиском, і я побачив спалах світла. Ударною хвилею мене відкинуло назад, — згадує Джоші.

За першим ударом одразу пролунала серія ще потужніших вибухів — розпочалася масована атака дронів на порт Ізмаїл в Одеській області.

Видео, снятое экипажем, взрывов и пламени от удара российского беспилотника по Измаилу.

«Нам нікуди було тікати»

Відеозапис, зроблений на палубі судна та переданий The Guardian, зафіксував вибухи й великі язики полум’я в безпосередній близькості від корабля. На тлі чути молитви різними мовами, що перемежовуються з гуркотом вибухів — екіпаж готувався до кожного наступного удару.

- Нам справді нікуди було тікати. Вибухи відбувалися всюди навколо нас, — каже Джоші.

Місяці без допомоги та зарплати

Те, що мало стати звичайним коротким вантажним рейсом, перетворилося на багатомісячний кошмар. Через юридичний спір між власниками судна жодна зі сторін не взяла на себе відповідальність за екіпаж. Морякам не виплачували заробітну плату та не надавали жодної матеріальної підтримки.

Портові та міграційні служби не дозволяли членам екіпажу залишити судно. У певний момент їхнє становище стало критичним.

- Бували дні, коли у нас не було пального для генераторів. Ми не могли готувати їжу й виживали завдяки фруктам, які нам передавали місцеві жителі, — розповідає моряк.

Украинское судно поливает водой грузовое судно, загруженное сжиженным нефтяным газом, охваченное пламенем после российских ударов по Измаилу в ноябре. Автор: Фотография: AP

«Ми почувалися приреченими»

Джоші має майже 15 років досвіду роботи в торговельному флоті та стикався з піратством і іншими небезпечними умовами. Однак, за його словами, атаки безпілотників у водах України стали найважчим випробуванням за всю його кар’єру.

- Ми розуміємо ризики, коли працюємо в небезпечних регіонах. Зазвичай існують плани зменшення загроз — наприклад, озброєна охорона. Але тут ми почувалися по-справжньому покинутими й приреченими, — зазначає він.

Після атаки Джоші звернувся до Міжнародної федерації транспортників (ITF) з проханням допомогти повернути екіпаж додому. Однак переговори затягнулися, а морякам довелося ухвалювати складні рішення: залишення судна могло означати втрату заробітної плати, яку їм і так не виплачували з моменту виходу з Туреччини.

Репатріація через місяці

Зрештою екіпаж погодився на тимчасове розміщення в готелі в більш безпечному порту Одеси. Лише в листопаді всі моряки отримали заборговану зарплату та були репатрійовані до своїх країн.

- Навіть під час нашого перебування в Одесі бомби кілька разів падали зовсім поруч із готелем. Те, що ми пережили все це, — справжнє диво, — підсумував Джоші.