В Ізмаїлі відкрили меморіальну дошку, присвячену герою-захиснику Максиму Горбаченку

В Ізмаїлі 9 грудня в ліцеї № 6 з гімназією відкрито меморіальну дошку на честь солдата гранатометного взводу вогневої підтримки Максима Горбаченка, який віддав своє життя на полі бою за Україну.

Церемонія відкриття меморіальної дошки на честь солдата гранатометного взводу вогневої підтримки Максима Горбаченка відбулася 9 грудня на подвір’ї його рідної 6-ї школи, де зібрався педагогічний колектив, керівництво гімназії та відділу освіти. Був присутній заступник міського голови Сергій Лузанов, родина полеглого героя.

Максим Горбаченко народився в Ізмаїлі, був первістком у родині військового. Випускник шостої школи, він продовжив освіту в Ізмаїльському державному університеті, обравши фах іноземних мов — турецької та англійської. Працював на флоті, згодом певний час жив за кордоном, однак від початку повномасштабного воєнного вторгнення росії в Україну повернувся додому — долучився до лав ЗСУ та став на захист України.

Як солдат гранатометного взводу вогневої підтримки у 24-му окремому батальйоні «Айдар» воював на найзапекліших напрямках фронту, зокрема, під Бахмутом. 1 квітня 2024 року в результаті ворожого артилерійського обстрілу по позиціям українських військових в районі села Іванівське Бахмутського району Донецької області захисник загинув.

Максим нагороджений Золотим хрестом, почесною відзнакою Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного «За мужність», «Успішне виконання бойових завдань», відзнакою Міністерства оборони «За поранення», Указом Президента України за особливу мужність, виявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку солдат Максим Горбаченко був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, Указом Президента України за героїзм, проявлений під час виконання військового обов’язку – орденом «За мужність» II ступеня (посмертно).

Право відкрити меморіальну дошку було надане матері полеглого захисника Людмилі Миколаївні.

- Максим був цивільною людиною, він навіть не служив строкову службу, бо в цей час отримував вищу освіту, - розповіла про героя його матір. – Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, він повів себе як справжній чоловік, пішовши захищати нашу Батьківщину на дуже складних напрямках фронту – під Бахмутом, зокрема. Кожні три доби він та його побратими виходили на «нуль», їх довозили до певного місця, а потім вони йшли пішки 10-15 км, і на собі несли по 30-40 кг спорядження, але він ніколи не скаржився… Ми наших дітей ростили для мирного життя… Але їм випала така важка доля – страшніша, ніж нам, - воювати… І вони воюють там для того, аби не залишити цю війну своїм дітям, нашим онукам… Максим був достойною та порядною людиною, ми дуже пишаємося своїм сином! Він дуже мужньо та сміливо воював, і хоча загалом пробув на фронті менше року, але зумів отримати такі високі нагороди, воюючи в такому непростому батальйоні – він та його побратими-гранатометники прикривали штурмовиків… Ми дякуємо нашим Збройним силам України за захист! Слава героям живим… та полеглим…

Учасники церемонії вшанували Максима Горбаченка та всіх загиблих за Україну хвилиною мовчання, після чого поклали квіти до меморіальної дошки.