Очищувальний септик із бетонних кілець

Переваги та особливості конструкції

Септики з бетонних кілець залишаються найпопулярнішим і найдоступнішим рішенням для локальної каналізації завдяки своїй простоті та високій надійності. По-перше, вартість бетонних кілець значно нижча за пластикові або склопластикові резервуари аналогічного об’єму. Навіть враховуючи вартість доставки та монтажу, залізобетон виходить дешевшим через заводський випуск із точними розмірами, відсутність потреби в додаткових армувальних елементах і можливість використання малогабаритної техніки або навіть ручної лебідки під час встановлення.

По-друге, тривалість служби таких конструкцій сягає п’ятдесяти років і більше. Це досягається завдяки використанню цементу марок М400–М500 і арматури класу В500А, що забезпечують високу стійкість до механічних навантажень, циклів заморожування та відтавання й агресивних хімічних компонентів побутових стоків. Міцність бетону підвищує морозостійкість F200–F300, а арматурний каркас надає конструкції здатності витримувати тиск ґрунту та вібраційні навантаження без руйнування.

Важливим показником ефективності септика є його герметичність. Завдяки точному входженню пазів-замків на торцях кілець і заповненню монтажних стиків цементно-піщаним розчином із пластифікаторами або бітумно-цементною мастикою утворюється щільне з’єднання, що виключає просочування стічних вод у ґрунт. Для додаткової безпеки часто застосовують гумові ущільнювальні манжети, які захищають від підйому ґрунтових вод та герметизують шви навіть за несприятливих умов.

Практичність обслуговування септиків з бетонних кілець полягає в їхній великій місткості — кожне кільце діаметром 1 200 мм здатне вмістити 1,5–2,0 м³ стічної води. Це дозволяє типовій родині з трьох-чотирьох осіб викликати асенізаційну службу лише раз на один-два роки. Гладкі внутрішні стінки і відсутність складних внутрішніх перегородок значно полегшують процес відкачування осаду й профілактичної промивки.

Проєктування та підготовка до монтажу

Монтаж очищувального септика починається з проєктування й розрахунку об’єму камер, виходячи з принципу триденного перебування рідких стоків у кожному резервуарі. При розрахунку беруть до уваги середню добову витрату близько 200 літрів на одну людину зі «запасом» 10–15 %, аби передбачити приїзд гостей або зростання сім’ї. Наступним кроком готують матеріали та інструменти: бетонні кільця зі спеціальними замками, поліпропіленові або азбестоцементні труби діаметром 110–120 мм, щебінь і пісок для подушки, монтажна піна, цементно-піщаний розчин і гідроізоляційні мастики, а також утеплювач із пінополістиролу.

Риття котловану здійснюється в суху погоду, з урахуванням мінімального рівня ґрунтових вод: яму вибивають на 50–70 см ширше за діаметр кілець і створюють подушку з 30 см піску та керамзиту. Для двокамерного септика яма може бути виконана двоярусною або як окремі котловани під кожну камеру; дно трамбують і, за потреби, вирівнюють цементним розчином, якщо нижнє кільце не має власного днища.

Монтаж кілець і гідроізоляція

Установку кілець починають із монтажу першого елемента з днищем на цементній стяжці, обов’язково перевіряючи горизонтальність за рівнем. Наступні кільця встановлюють у пази-замки, герметизуючи стики монтажною піною, цементно-піщаним розчином або бітумно-цементною мастикою. Для захисту конструкції від зрушення використовують металеві скоби, а місця кріплення додатково обробляють гідроізоляційним складом. Після герметизації швів простір між кільцями і стінами котловану засипають шаром ґрунту, щільно утрамбовуючи кожен прошарок. Верхній сегмент, розташований вище рівня промерзання ґрунту, утеплюють пінополістиролом і встановлюють горловини з люками.

Підключення труб та вентиляції

Переливні труби монтують із перепадом 20 см; їхні входи й виходи герметизують цементним розчином і герметиком, фіксують монтажною піною, а зовні обмотують теплоізоляцією і захищають кожухом. Вентиляційну трубу виводять на 80 см вище рівня ґрунту, щоб запобігти застою газів і забезпечити ефективну аерацію.

Вимоги до розташування та безпечна експлуатація

Для безпечної експлуатації очищувального септика необхідно дотримуватися встановлених відстаней до навколишніх об’єктів. Зокрема, септик має розташовуватися не ближче ніж за 15 м від свердловини або колодязя з питною водою, за 5 м від стін будинку та водойм, за 3 м від кореневої зони дерев і за 1 м від кущів. Дотримання цих вимог гарантує захист джерел водопостачання та фундаменту будівель, а також запобігає пошкодженню конструкції під вагою транспортних засобів.

Таким чином, правильно спроєктований і змонтований септик із бетонних кілець забезпечує тривалу, безаварійну роботу каналізаційної системи, значно скорочує витрати на обслуговування і зводить до мінімуму ймовірність витоку стоків у навколишнє середовище.

Яка послідовність робіт при монтажі очищувального каналізаційного септика?

Нижче наведено детальний поетапний алгоритм монтажу двокамерного (або трикамерного) септика з бетонних кілець:

1. Проєктування та заміри

• Обчисліть об’єм кожної камери так, щоб стоки перебували в ній не менше трьох діб.
• Візьміть за основу 200 л рідини на особу на добу: для сім’ї з трьох осіб це близько 2 м³/доба.
• Додайте 10–15 % запасу на випадок збільшення кількості мешканців або гостей.
• Підберіть відповідні кільця (Ø 1000–1500 мм, висота 900–1000 мм) та розрахуйте їхню кількість за обсягом.

2. Підготовка матеріалів і інструментів

• Бетонні кільця з замками для надійного стикування;
• Поліпропіленові або азбестоцементні труби діаметром 110–120 мм для переливів і вентиляції;
• Щебінь фракції 5–20 мм і пісок для подушки;
• Піна монтажна, цементно-піщаний розчин, гідроізоляційні мастики;
• Пінополістирол для утеплення верхнього кільця вище рівня промерзання;
• Будівельний рівень, перфоратор, ліхтар, лестниця, ємність для розчину.

3. Риття котловану

• Виконуйте роботи, коли рівень ґрунтових вод мінімальний (посушливий сезон).
• Розміри ями: на 50–70 см більші за зовнішній діаметр кільця.
• Створіть подушку з піску та керамзиту товщиною 30 см.
• Для двокамерного септика або роблять двоярусний котлован (перший рівень — глибше на 0,5 м), або виривають окремі ями під кожну камеру.
• Прокладіть каналізаційні труби в траншеях на піщаній подушці (10 см) із ухилом 3–4 см/м, нижче рівня промерзання ґрунту.
• Трамбуйте й, за потреби, бетонно вирівняйте дно котловану; якщо нижнє кільце має власне днище, можна обмежитися щебеневою підсипкою.

4. Установка кілець та герметизація швів

• Перший елемент (з днищем) виставте строго горизонтально на цементну стяжку.
• Наступні кільця вставляйте в пази-замки та ущільнюйте монтажною піною або розчином.
• Для гідроізоляції швів застосуйте бітумно-цементні мастики, «Аквацемент» або рідке скло, уникаючи токсичних складів.
• Закріпіть конструкцію металевими скобами, а місця кріплення загерметизуйте розчином та мастиками.
• Після герметизації поступово засипте простір між кільцями та стінками котловану, ретельно трамбуючи кожен шар.
• Вгорі, вище рівня промерзання, утепліть кільця пінополістиролом і встановіть горловини з люками.

5. Монтаж переливних та вентиляційних труб

• Переливні трубопроводи розміщуйте нижче рівня промерзання ґрунту; входи та виходи герметизуйте цементним розчином і герметиком.
• Труба, що подає стоки в другу камеру, має бути вмонтована на 20 см вище переливної, що перекачує воду далі.
• Усередині кілець фіксуйте труби монтажною піною, зовні обмотайте теплоізоляцією та захистіть пластиковим чи металевим кожухом.
• Встановіть вентиляційну трубу в другому резервуарі: її верхній край повинен виступати на 80 см над рівнем землі.

Після завершення всіх етапів можна приступати до заселення об’єкта — септик готовий до прийому й очищення стічних вод згідно зі своєю проєктною потужністю.