Що таке класика і чим вона відрізняється від іншої літератури
Етимологія терміна хронологічно відноситься до епохи Відродження і більш раннього періоду — Античності. У вузькому сенсі класика — це твори авторів Стародавнього світу, які є прикладом для наслідування. До них можна віднести:
- «Іліаду» Гомера;
- комедії Аристофана;
- «Енеїду» Вергілія.
У широкому розумінні — це будь-яка книга, яка задає канон певного жанру, що формує або продовжує літературні традиції. Прикладом в цьому випадку можуть бути «Посмертні записки Піквікського клубу» Чарльза Діккенса.
Мається на увазі, що автор і сам класичний твір знайомі широкій публіці хоча б з чуток. Наприклад, «Уліс» Джеймса Джойса мало хто читав, але він усім добре відомий.
Класику зарубіжної літератури можна придбати у Книгарні «Є», яка пропонує українському читачеві великий вибір вітчизняної та зарубіжної літератури.
Критерії
Використовуються щонайменше два підходи, завдяки яким можна виокремити класичну літературу.
- Хронологія. Для визнання твору класичним традиційною вважається мінімальна межа в 50 років від поточного моменту. Це можна вважати своєрідною «перевіркою часом» для твору та автора. Піввіковий період — досить великий інтервал, тому рідко буває так, щоб письменник став класиком ще за життя, як, наприклад, це було з Кнутом Гамсуном.
- Зміст. У цьому відношенні класику протиставляють белетристиці (низькопробним детективам, любовним або авантюрним романам) — книгам для легкого читання, що не містять в собі великих мистецьких, культурних та етичних цінностей. Часто така література є прагненням слідувати існуючій «літературної моді», мейнстріму, тому може швидко втрачати популярність і актуальність.
Белетристика
Розмежування на класику та белетристику часто буває досить умовним. Наприклад, багато творів, що відносяться до популярної в XIX столітті пригодницької літератури (книги Карла Мая, Луї Жаколіо, Густава Емара та ін.), безумовно є белетристикою.
Однак схожі з ними за жанром романи «Таємничий острів» Жуля Верна, «Слідопит» і «Останній з могікан» Фенімора Купера або «Маракотова безодня» Артура Конан Дойла давно вже увійшли до золотого фонду світової літератури. Аналогічно можна сказати про частину детективної літератури (наприклад, твори Едгара По, Артура Конан Дойла або Гілберта Кіта Честертона). Усі ці книги по праву відносяться до класичної літератури та входять до програми вивчення у школах й вузах.
